|
so:text
|
147. Ми такої самотності ніколи не зустрічали, щоб чоловік один це зробив у природі. Не від мене особисто це залежить, щоб я став над людьми Бог. Тоді я стану в людях Бог, коли вони стануть мене в своєму горі й біді просити, і завдяки цій просьбі чоловікові буде реально добре. Через мене він не буде так мучитись. Я, як Бог, повинен його просьбу задовольнити реально, він має зостатись через це все задоволеним. Мене треба, як Бога, просити в усьому – будеш ти задоволений. Хочете, щоб у вас, у всіх людей, у природі не було війни між собою – просіть мене як Бога – війни не буде. Ви, усі люди, через мене як Бога доб’єтесь безсмертя, хворіти й простуджуватись не будете й також умирати перестанете через Бога. (uk) |
