|
so:text
|
Що менше ви їсте, п'єте, купуєте книг, ходите до театру чи на бали, чи до шинку, і що менше ви думаєте, кохаєте, теоретизуєте, співаєте, малюєте, фехтуєте тощо, то більше ви зможете заощадити і більше зростатиме ваш скарб, який не сточить ні міль, ні іржа — ваш капітал. Що мізерніше ваше буття, що менше ви проявляєте своє життя, то більший ваш статок, то більше ваше відчужене життя, то більше ви накопичуєте своєї відчуженої сутності. Все що економіст відніме у вас у вигляді життя та людяності, він відшкодує вам у вигляді грошей та багатства. І все те, чого не зможете ви, зможуть для вас ваші гроші: вони можуть їсти, пити, ходити на бали та до театру, вони можуть придбати мистецтво, освіту, історичні цінності, політичний вплив; вони можуть подорожувати. Все це вони можуть привласнити, все це вони можуть придбати; вони — справжнє багатство. Та хоча вони можуть робити це все, вони бажають лише творити самих себе, купувати самих себе, адже все інше їм підпорядковано. Коли хто має пана, він має і слугу, і йому нема діла до слуги пана. Отже всі пристрасті та вся діяльність мусить втонути у зиску. Робітник мусить мати лише те, що йому необхідно, аби хотіти жити, і мусить хотіти жити лише для того, аби те мати. (uk) |
