|
so:text
|
190. Я закрутився. Мені все те, що я бажав, не давало знати, куди йти. А потім десь узявся чоловік, він правою стороною йшов. Я його діждався, він від мене почув моє вибачення. Я перед ним вибачився, спитав: а як мені попасти в Синельникове? Він сказав: «Іди по моїй дорозі». Я пішов, п’ять кроків пройшов, оглянувся: а його нема, він десь дівся. Ні ярка, ні кущика, а чоловіка нема. Хто був? Це самі подумайте. А я бачив його чоловіком. Він мені мою дорогу показав. Я її повинен зберегти, цю ідею, для всіх наших добрих людей, хто хоче жити в природі тільки із задовільним. (uk) |
