|
so:text
|
151. Не від сонця будуть промені, а до Паршека будуть наші сили направлені – ось тоді-то буде Боже життя. За наше з вами, зроблене нами, ми одержимо світло, дорогу свою, й по ній будемо йти сміло. Без усякої помилки ми будемо. Наша всіх мати велика природа, ми їй поклонимось і скажемо їй таке спасибі, що вона нам підняла Паршека такого, хто один за цим пішов і цього він добився від нашої матері рідної. Вона згодилась, пожаліла нас, не стала так вона карати. Ми не стали хворіти й простуджуватись так, як ми з вами це одержали. Паршек її, як матір свою, умовив, вона його пожаліла й дала йому можливість робити. Я через це все – самородок один для всіх нас, невмираюча особа. Не відступає від свого, знайденого в природі. Це наше, ми його як таке маємо. Це ж є ми, люди. (uk) |
