|
so:text
|
Майже всі, хто знають традиційні суспільства, вражені самостійністю тамтешніх дітей. Вони краще вміють розмовляти з батьками, вони зріліші й швидші. Вони не мають криз перехідного віку. …На Заході малих дітей кладуть у дитячий візок, або носять їх, але обличчям до матері чи батька. У Папуа-Новій Ґвінеї дітей завжди носили доземо й обличчям до переду. Вони бачать те саме, що й батько чи мати, і отримують відчуття, що вони панують над світом. Відколи можуть, то відразу ж починають бігати й гасати по своїй хаті, де вони до вечора бавляться, їдять і незалежні від батьків. Таку самостійність ми ми хочемо бачити у своїх дітях. Чи можна елементи цієї культури перенести в нашу культуру? Звичайно. Я виховав власних дітей так само, як у Папуа-Новій Ґвінеї. На вулиці я не беру їх за руку, а втручаюся тільки коли їм щось загрожує. Вони вчаться й самі вирішують, що їх цікавить. Мій син Макс три роки тому відкрив у собі зацікавлення зміями. Бувало, ми мали вдома 147 змій, жаб і ящірок. (uk) |
