|
so:text
|
Уругвай — маленька країна і в мене немає президентського літака. Та загалом, він нам і не потрібен. Ми вирішили що придбаємо у Франції дуже дорогий гелікоптер — рятувальний гелікоптер з медичним обладнанням, для того щоб можна було дістатися у віддалені райони. Замість того щоб купувати президентський літак, ми взяли гелікоптер який поставимо у центрі Уругваю для порятунку потерпілих і надання медичної допомоги там, де це буде потрібно. Це ж так просто. Ви зрозуміли у чому дилема? Президентський літак або рятувальний гелікоптер... завжди все зводиться до подібного. І, як мені здається, вся справа у розсудливості. Я не пропоную повернутися у минуле і жити в печерах або в солом'яних хатинках. Зовсім ні, цього я не пропоную. Суть не в цьому. Ось що я пропоную: нам потрібно перестати витрачати ресурси на непотрібні речі, на ці розкішні палаци для підтримки яких потрібні півдюжини службовців. Що ж у цьому корисного? Навіщо це все? Це надмірність. Ми можемо жити набагато скромніше і ми можемо витрачати наші ресурси на ті речі які дійсно важливі для кожного, для всіх. В цьому і полягає справжній сенс демократії, сенс який був загублений політиками. Загублений серед всіх цих королівських корон, феодальних баронів, серед васалів які грають на трубах коли їх лорд відправляється на полювання, серед всього цього. Та це просто середньовіччя! Заради чого були всі революції? Заради рівності і всього іншого. Всі ці президентські маєтки — це теж саме. Коли я був у Німеччині, мене супроводжував ескорт з 25 мотоциклів BMW. Вони посадили мене в Mercedes-Benz у якого кожні двері важать по 3 тонни через броню. Так яка ж від цього користь? Такі ось справи. (uk) |
