|
so:text
|
Оскільки відчуття нас інколи обманюють, я прийняв за необхідне припустити, що немає жодної речі, яка б була такою, якою нам уявляється… Беручи до уваги, що кожне уявлення, яке ми маємо у стані бадьорості, може з'явитись нам і уві сні, при цьому, що це не є дійсність, я вирішив уявити собі, що все, що будь-коли спадало мені на думку, не більш істинне, ніж примари моїх снів. Але відразу ж я звернув увагу на те, що в цей самий час, коли я схилявся до думки про ілюзорність усього на світі, було необхідно, щоб я сам, міркуючи в такий спосіб, дійсно існував. І зазначаючи, що істина «Думаю, отже, існую» настільки тверда і безсумнівна, що навіть найбільш навіжені припущення скептиків не можуть її похитнути, я дійшов висновку, що можу без побоювань прийняти її за перший принцип шуканої мною філософії. (uk) |
